Антонієві печери входять у комплекс основних пам'яток Чернігова і розташовані на Болдиній Горі. Заснував печери як скельний християнський Богородичний монастир у 1069 р. церковний діяч Давньої Русі Антоній Печерський, уродженець найдавнішого міста Чернігівській обл. - Любеч, спільно з князем чернігівським Святославом Ярославичем-з 1073 р. Великий князь Київський. Антонієм Печерським раніше була заснована Києво-Печерська Лавра. Місце на Болдиних Горах було обрано не випадково -тут знаходилося язичницьке святилище і поховання часів язичницького віросповідання, кажучи сучасною мовою-місцевість була священною. Точно не встановлено, але ймовірно Іллінська церква, розташована біля входу у печерний монастир, була побудована пізніше-на початку XІІ століття. Розквіт Богородичного монастиря тривав до навали монголо-татар у 1239 р. - Чернігів був зруйнований і період занепаду тягнувся до XVІІ століття -до початку активної боротьби Запорізького козацтва проти гноблення християнства на Україні Польською католицькою церквою. Відродженню монастиря поклав початок у 1651 р. призначений Богданом Хмельницьким чернігівський полковник (у 1652 р.-був наказним гетьманом Сіверщини-Лівобережної України) Степан Подобайло, що своїм коштом поновив підземні храми Антонієвих печер та Іллінську церкву-монастирський комплекс продовжив своє життя як Іллінський монастир. На сьогодні-Антонієві печери - це унікальний архітектурно-просторовий комплекс загальною протяжністю близько 350 метрів і складається з системи галерей, окремих споруд та приміщень які у чотири яруси пронизують один з пагорбів Болдиних Гір, трьох підземних церков і каплиці. Головним храмом підземного комплексу є церква Феодосія Тотемського розмірами 8,5 х15, 5 м і дві інші, трохи менші -св. Антонія Печерського і св. Миколи Святоші. Як і водиться, древнє святилище за тисячоліття обросло казковими легендами на підтвердження яких ніхто зі 100% впевненістю не може сказати про повне дослідженні підземель.
Додати відгук