Густинський монастир знаходиться у с. Густиня у межах 20 км від Прилук та 120 км від Києва на пагорбі серед болотистої заплави річки Удай, правої притоки Сули. Заснований у 1600 р. ченцем, що прийшов з гори Афон у Києво-Печерську Лавру. Місця тут надзвичайно гарні, відокремлені і мальовничі- це і зараз українська глибинка, віддалена від мирської суєти. Усі будівлі монастиря виконані у справді національному українському бароко, а становлення його тісно пов'язане з підйомом українського козацтва та відродженням православ'я проти унії. "Під протекцію і оборону" брали святу обитель українські гетьмани - Петро Сагайдачний у 1620 р., Богдан Хмельницький у 1655 р., Іван Самойлович у 1674 р., І.С. Мазепа. Гетьмани і козацька старшина дарувала монастирю землі, села і хутори. Гетьманом Мазепою була побудована кам'яна церква Успіння Богородиці. На кошти прилуцького полковника Д.Л. Горленко у кінці XVІІ століття були побудовані високі цегляні стіни навколо монастиря, кам'яні надбрамні церкви - Миколаївська та Петропавлівська. У середині XVIII ст. монастирю належало більше трьох тисяч десятин землі і більше трьох тисяч душ селян. Багатством монастир поступався лише Києво-Печерській лаврі. Однак після відомого указу російської імператриці Катерини ІІ про скасування гетьманства на Україні (1764) і розорення Запорізької Січі (1775)- прослідковується явне переслідування по всій Україні на все що було тісно пов'язане і підтримувалося Запорізьким козацтвом. У світлі цього напрямку (авт) політики російської імперії Густинський монастир у 1786 р. був переведений у розряд "позаштатних", а пізніше і зовсім ліквідований. У подальшій історії монастир кілька разів приходив в запустіння і знову відроджувався. Останній раз монастир відроджено у 1993 р., проводиться реставрація та реконструкція будівель. Монастир відомий всьому світу написаній у його стінах історіографії України з часів "Слово о полку Ігоревім" до 1597 р. під назвою "Кройніки" (Хроніки) і збереженої у кількох копіях різних авторів.
Додати відгук