Коли і в які часи в крейдяних печерах на березі Сіверського Дінця оселилися люди-достеменно нікому невідомо. Проте згадка про перевіз через Сіверський Донець, який чинили ченці з місцевості "Святі гори" вперше зустрічається в записах німецького посла Герберштейна і датована 1526р. Надалі доля монастиря складна і неоднозначна. Монастир суттєво постраждав в XVІІІ столітті при масовому заселенні земель Україні за вказівками ПетраІ і ЕкатеріниІІ, але найбільшої шкоди було завдано після подій 1917 р. Основні монастирські будівлі і храми збереглися до наших днів під виглядом "Будинку відпочинку" для робітників Донбасу. Відродження обителі розпочато в 1992 році з передачею монастиреві храму Успіння Божої Матері. Зараз у Святогірській Лаврі презентовано цілий історико-архітектурний комплекс, що включає в себе скити, храми, корпуси та інші споруди. Враховуючи старовину обителі, її історичну роль, численні звернення православних віруючих, а також активне відродження монастиря і його благодатний вплив на духовне життя регіону і України, 9 березня 2004 року Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення про присвоєння монастирю статусу Лаври. Таким чином, Святогірський монастир став третьою на Україні (після Києво-Печерської та Почаївської) Лаврою.
Додати відгук