Як святкують Андрія Первозванного у Черкасах зараз і раніше
Одне із найбільших передноворічних свят і одне з найдавніших, яке відзначалось ще за часів Київської Русі, – це Свято Андрія Первозванного.
Андрій Первозванний входив в число 12-ти апостолів Христа, згідно з переказами, був братом апостолу Петру і був покровителем жителів України та Шотландії.
Традиційно переддень 13 грудня в Україні прийнято збиратися на Андріївські вечорниці — ворожіння, з якими пов’язано безліч неординарних звичаїв.
В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
Як це було раніше. Традиції гулянь і найпопулярніші ворожіння на Андріївські вечорниці
Вечорниці проходять в ніч з 12-го на 13-е грудня і в основному святкуються тільки молоддю
Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і вибирала собі пару. Кожне село і навіть вулиця мала “свою” хату для вечорниць, всі збирались в однієї Господині, яка була щасливою в сімейному житті. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити.
Після заходу сонця до хати Господині приходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з Господинею накривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку…
О дванадцятій годині ночі дівчата починали займатись таємними обрядами – проводили ворожіння на судженого і на майбутнє сімейне життя.
Щоб дізнатися звідки ж прийде суджений, дівчата кидали знятого з ноги червоного чобота, – якнайдалі через голову. Куди вказує носок чобітка от звідти і прийде наречений. А ось вам лайфхак від нашого видання, – дівчата, якщо ви збираєтесь гадати в місті і будете кидати чобіт з балкону чи вікна, то кидайте його в машину, і бажано хорошу іномарку. Так 100% ви знайдете жениха, – хтось же прибіжить на звук сигналізації !
Не менш знамениті гадання з використанням колечка, скрученої з паперу квітки, ляльки і гілочок мирти. На всіх цих предметах ворожка робила замовляння, а потім пропонувала дівчатам по черзі тягнути жереб. Важалось, що та, яка витягне із загальної маси колечко, – незабаром вийде заміж.
Ворожіння з використанням дзеркал різної величини – це був ще один популярний спосіб дізнатися свою долю. Дзеркала ставили навпроти один одного, а між ними встановлювали 3 запалені свічки. Дівчина сідала між дзеркалами і довго вдивлялася в відображення свічок і приговорювали:
Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З’єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.
Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:
Святий Андрію, допоможи,
Судженого мого покажи!
Ворожу на свій вінок,
Прошу захисту від зірок!
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Мене з Іванком звінчати.
Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незнайомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повторювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, – бо це означало, що її доля ще десь блукає.
Дівчата також на аркушах паперу ім’я хлопців писали, потім перемішували їх, клали у шапку і таким чином вибирали собі судженого.
Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху – дощечку (ніби кладку через річку) і так просити:
О дай же, Боже, молодій мені,
Щоб приснився мій суджений вві сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку – биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.
Перш, ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.
Андріївські вечорниці супроводжувалися веселими співами, довгими дівочими посиденьками, знайомствами і заграваннями молоді. Вечорниці тривали всю ніч, оскільки наступного разу молоді люди могли поспілкуватися тільки на гуляннях напередодні Різдва.
Калита
Ця весела гра була основною на Андріївський вечір. Калита – це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, адже кожна має взяти участь у готуванні калити. Тож місять тісто всі за чергою, від найстаршої дівчини до маймолодшого дівчати.
Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі “на сухар” – щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього – тоді калита підстрибне угору.
Біля калити стає вартовий – “Пан Калетинський”: це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує “пана Коцюбинського” кусати калиту. Останнім може бути кожен учасник гри. “Пан Коцюбинський” бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського – розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку. Важалося, що той, хто таки зуміє відкусити шматочок, – наступного року обов’язково одружиться, і чим більшим буде той шматок – тим удачливішим та щасливішим для нього буде рік.
Парубоцькі збитки
У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець “пустує”. Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються будуть. Щоб ще більше налякати ставити опудала, – середину гарбуза вичищали, прорізували “очі” й “рот” і ставили свічку засвічену. Знімали ворота, залишаючи неподалік, щоб батьки швидко вранці знайшли, адже дівчата пізно повертаються додому і пізно прокидаються. Навіть шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, – і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч… Хлопці вигадували різноманітні забавки та пустощі і все, щоб привернути увагу дівчат!
Святкування Андрія в сучасності
Традиції свідкування вечорниць на Андрія збереглись і по цей час. Правда, вже не зовсім так, як це було ще сто років тому, проте все ж молодь продовжує збиратись, ворожити і кусати калиту.
В черкаських школах і по цей день дівчата і хлопці влаштовують театралізовані вечірні гуляння. Як розповідали нашому виданню уродженка одного з сіл на Канівщині, у них в школі молодь продовжує шанувати та дбати про збереження українських традицій. Їх вечорниці мало чим відрізняються від тих, що були раніше.
– Учні організовують свято в школі самі, вчителі можуть тільки трішки допомагати. Діти приносять солодощі, преодягаються в традиційні українські костюми, розігрують сценки і припорошують всіх спробувати вкусити калити. Вважається, що той, хто відкусить хоча б шматочок від неї знайде свою долю протягом року, – розповідає пані Тетяна.
Хоча мусимо відзначити, що сьогодні в містах святкування цього свята нічим не гірше, ніж традиційно на селі. До продовження традиції долучаються музеї та розважальні заклади, адже свято – сповнене веселощів та енергії.
Народні прикмети
Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.
Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.
Олександра Полянська на https://dzvin.media/news/yak-svyatkuyut-andriya-pervozvannogo-u-cherkasah-zaraz-i-ranishe/
Додати відгук