З 2010 р. Музей Петриківського розпису має власне приміщення і представляє на огляд шедеври етнічної живописи-картини, розписні предмети побуту, прикраси. Петриківський розпис не менш відомий за межами України ніж Хохломський. Кольоровий розпис на густо побілених білою глиною стінах хати або печі, весільної скрині з приданим нареченої -в українському селі відомий з стародавніх часів, та й зараз по селах нерідко зустрічаються розписані півнями ворота та огорожі. Петриківський візерунок, маючи багатовікову традицію, тісно пов'язаний з історією запорізького козацтва та ім'ям останнього кошового отамана Війська Запорізького- Петра Івановича Калнишевського (1691-Роменський р-н Сумської обл.; 1803 - Соловецький монастир, Росія; православною церквою зарахований до лику святих) - саме за велінням кошового у 1772 р. на місці зимівника козака Петрика було засновано велике поселення козаків з центром управління Протовчанської паланки Війська Запорізького. Після знищення Запорізької січі у 1775р. , Петриківка стала державною слободою, звільненою від кріпосного гніту, що сприяло розвитку народної творчості. У XІX столітті село вже було центром поширення стінопису (мальовок), а в 1903 р. петриківські зразки на полотні потрапили у Париж, чимало здивувавши фовістів і Анрі Матісса (1869-1954). За радянської влади прийшло всесоюзне визнання, організовувалася школа народної творчості, артіль, а в 60-х роках XX століття-фабрика художніх виробів "Дружба". За часів "перебудови" і розпаду СРСР фабрика припинила своє існування і тільки зараз групою ентузіастів відроджено підприємство Центр народної творчості "Петриківка" та Петриківський розпис знову набуває популярності. Петриківський орнамент відрізняється простотою і яскравістю малюнка, переважно відображаючи навколишній рослинний світ квітів. Щорічно у вересні у Петриківці проводиться фестиваль-ярмарок "Петріківській Дивоцвіт".
Додати відгук