За двома зайцями

Вистава «За двома зайцями»

 

Кожному з нас ще з дитинства відоме влучне українське прислів’я: За двома зайцями поженешся – жодного не впіймаєш! Видатний український письменник, поет, драматург Михайло Старицький ще у 19 столітті написав славнозвісну п’єсу «За двома зайцями», що є актуальною і сьогодні й досі користується неабиякою популярністю. Мало не кожний український театр має у своєму репертуарі власну інтерпретацію цієї безсмертної української класики. А художній фільм «За двома зайцями», знятий за п’єсою Старицького у 1961 році, по кільканадцять разів передивилося вже не одне покоління глядачів.

Сценічне життя «Зайців» почалося 4 листопада 1883 року в Києві. Щоправда, на тодішніх афішах писали іншу назву – «Панська губа, та зубів нема». І лише в дужках додавали: «За двома зайцями».

 

Напевно, далеко не всім відомий і той факт, що авторів  «Зайців» аж два: Михайло Старицький та Іван Нечуй-Левицький. П’єса Михайла Старицького  – це фактично переробка написаної ще 1875 року «міщанської комедії» І.Нечуя- Левицького «На Кожум’яках». Свого часу п’єса Нечуя-Левицького не мала успіху. За домовленістю між авторами, Михайло Старицький переробив твір на свій лад. М.Старицький зберіг практично весь ансамбль персонажів комедії, а також суть інтриги. І все ж після переробки в комедії з’явилося й чимало нового. Її сюжет став значно динамічнішим.

 

Ось так ця, здавалося б, звичайна собі, хоча й кумедна історія про горе-жениха, котрий хотів упіймати одночасно двох «зайців» у вигляді наречених, набула свого власного життя й пішла у світ, ставши однією з найпопулярніших і найулюбленіших українських класичних комедій.

Відтоді чимало режисерів працювало з цим благодатним матеріалом, створюючи на основі нього свої власні постановки. Деякі з них були досить вдалими, деякі – не дуже. Втім, кожна постановка має своє обличчя…

Напевно, у цьому й полягає складність для режисера: взяти усім відомий твір і зробити виставу, котра б полонила публіку і при цьому не була б схожа ні на яку іншу, щоб у глядача навіть думки не виникло порівнювати його виставу з чимось іще (чи то з іншими виставами, чи то з фільмом, чи то, навіть, з п’єсою).

 

Ось за таку доволі складну справу взявся і режисер Київського академічного музично-драматичного театру ім. П. К. Саксаганського В’ячеслав Стасенко, відомий за постановками «Кайдашева сім’я», «Сільвія», «Пізанська вежа», «Третє слово».

Звісно, ті, хто знає творчість В’ячеслава Стасенка, чекали від нього нового шедевру. І не помилилися!

Два дні прем’єрного показу  – два дні шаленого успіху. Ось так можна було б коротко охарактеризувати те, що відбувалося у театрі Саксаганського.

 

Окремо хотілося б сказати про виконавицю ролі Проні Прокопівни – Олену Тетерук.Її Проня – збірний сатиричний образ сучасної жінки, котра попри  все намагається знайти своє щастя. Вона щиро вірить у те, що робить, вона переконана у власній правоті й ні на мить не сумнівається у вірності своїх вчинків. А ще вона вийшла така безпосередня, що її по-людськи стає жаль. Втім, досить несподіваний фінал, котрий придумав режисер у цій постановці, мимоволі спонукає до думки, що все у цій історії закінчиться «хепі ендом». І Проня Прокопівна таки досягне своєї мети. А що далі? Як сказав режисер вистави В’ячеслав Стасенко під час прес-конференції для ЗМІ: «Це вже зовсім інша історія»…

А що до музики... Вже не вперше театральний оркестр у виставі не лише виконує музику, а й є окремим повноцінним персонажем. Музики вправно грають у виставі, як завзяті драматичні актори. Втім, у цій постановці таких цікавинок предостатньо. Бо ж артисти балету тут співають, а вокалісти – стають драматичними акторами. Скажете, все переплуталося? Можливо, але таки виправдано і вдало.

Загалом же, постановка залишає дуже позитивні емоції і приємні враження. «За двома зайцями» це ще одна візитна картка саксаганців. 

Улюблена класика! І чи потрібні тут слова?

 

Художній керівник - заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Усков

Режисер-постановник - В’ячеслав Стасенко

Художники-постановники - Анастасія Овсянікова, Олег Сидоров

Балетмейстер - Світлана Дядюн

Хормейстер - Марина Забожна

Головний диригент - Віталій Саражинський

Фотограф - Арсен Асріян

 

Інтернаціональний оркестр - Петро Безлюдний, Олексій тітков, Михайло Слєсарєнко, Дмитро Брагін, Сергій Ярославський, Андрій Ільницький

 

Дійові особи та виконавці:

 

Прокіп Свиридович Сірко - засл. арт. України Іван Калініченко

Явдокія Пилипівна - Надія Моцна

Проня - Олена Калініченко-Тетерук

Секлита Пилипівна Лимариха - засл. арт. України Людмила Мерва, Ніна Кравчук

Галя - Ірина Бондар

Свирид Петрович Голохвостий - Сергій Скляренко, Валерій Войтов

Подруги Проні - Катерина Петровська, Марина Забожна

Химка - Альона Магрело, Анастасія Богачик

Пидора - Надія Теслюк

Друзі Голохвостого - Артем Бочек, Микола Головчак, Георгій Аміров

Степан Глейтюк - Олександр Коломієць

Друг Степана - Олександр Самойленко

Марта - Юлія Саражинська

Устя - Олена Кралєва

Меронія - Анжеліка Кісліцина, Анастасія Богачик

Йоська - Ігор Болховітін

Городовий - Віктор Надем’янов

Бас - Григорій Музика

Мадам в пансіоні - Тетяна Пашкевич

Дівчата – Надія Калінська, Олена Бондаровець, Яна Єфімова, Саманта Землянська, Інна Вітасік

Дами – Ольга Самусенко, Лідія Трембовельська, Олена Ярмоленко, Катерина Шамшина

Хлопці – Дмитро Ільїн, Віктор Федоренко, Віталій Старіченко, Максим Порфенцов, Ігор Баран